26/02/2022
Третій день війни Росії проти України.
Я давно не писала тут постів і мені боляче приходити з таким, але я не можу не говорити.
В перший ранок, коли більшість франківчан, як і майже всі міста України, проснулись від вибухів і виття сирен, ми з вікон нашої квартири побачили як палає франківський аеропорт.
Росія запустила по нас балістичними ракетами. Вночі, коли ми спали.
А потім почали наступати по всіх напрямках, з півдня, зі сходу, з півночі, в тому числі з Білорусії.
Перше, що ти відчуваєш в цей момент - тваринний страх, скручує шлунок і хочеться чи то сховатись, чи то хуярити. Те, що в психології називається реакцією на стрес: бий, тікай, замри.
Відтоді не вимикався телевізор і не пропускалась ні одна новина про становище в країні.
В першу ніч сон важко було назвати сном. Тривожна дрімота, коли в кожну секунду скидаєшся від шороху і гулу літаків. Я проспала відсили 3 години. І це тут, на заході. Де зараз відносно найбезпечніше.
В другу ніч ти вже починаєш звикати і спиться краще. Перше що робиш після пробудження - перечитуєш всі новини за ніч і дякуєш, що Київ вистояв. Інакше бути не могло.
До третього дня я вже почала розбиратись в воєнній техніці і дізналась про всі маленькі міста на підході до Києва, Харкова і на півдні.
Зараз, не зважаючи на те, чим це все закінчиться, я впевнена що ми зробимо все можливе, щоб наша земля такою і залишилась. І мені вже не страшно.
В моєму свідоцтві про народження татова національність - росіянин, і прізвище в мене російське. Я змалечку гралась в ляльки російською мовою і читала російські книжки. Я зараз викладаю англійську мову російськомовній дівчинці. В мене родина в Росії і багато знайомих, людей, за якими я слідкую, продукти яких купувала.
Я зараз ще раз переглянула свій інформаційний простір, і такі критичні моменти чудово показують хто є хто.
Я бачу всіх тих, хто не побоявся і таки вийшов в Росії вчора і сьогодні на страйки. І я не відчуваю ненависті до росіян. Я можу їх зрозуміти. Але будучи тут, читаючи про смерті мирних жителів, перманентно отримуючи сповіщення про повітряну тривогу в різних містах, я не можу не відчувати на них відповідальності за те, що відбувається.