04/06/2026
ВЕРЕМІЇВКА. ОТАМАН, ЯКОГО НЕ ЗМОГЛИ ЗЛАМАТИ
Історія Вереміївки - це не лише про козаків, чумаків, плавні й Дніпро. Це ще й про людей, які народжувались у простих селянських хатах, а ставали легендами українського спротиву.
Одним із них був Охтанась (Панас) Келеберда - отаман Вереміївської козацької сотні, моряк Чорноморського флоту і один із найнебезпечніших ворогів більшовицької влади на Полтавщині.
Народився він 1888 року у Вереміївці, на кутку Приліпка, над самим Дніпром , біля пристані Івана Богуна.
Його прізвище має тюркське коріння.
“Калі-берда” означало “чорний зброєносець” , так називали воїнів передових загонів, які не мали права відступати.
І символічно:
Охтанась теж ніколи не відступав.
Старожили згадували, що він мав “кінську силу”:
лама́в підкови руками, як сірники.
У 1912 році на призовному пункті в Золотоноші він викликав усіх охочих боротися “на поясах” і поклав кількох силачів підряд.
Саме там його помітив матрос Чорноморського флоту і буквально “переманив” у моряки.
Так вереміївський хлопець опинився серед українських моряків революційного Чорноморського флоту.
Панас мав прізвисько Кобза.
Навіть радянський драматург Олександр Корнійчук був змушений визнати його силу характеру, зробивши Кобзу героєм п’єси “Загибель ескадри”.
Про нього писали:
“У нього вчитись треба, як діяти рішуче і точно”.
А сам Келеберда відповідав російським офіцерам:
“Я українець, пане мічмане, позаяк хахлів уже немає. Є наша Центральна Рада”.
У час, коли більшість ще боялася навіть слова “Україна”, вереміївський матрос уже говорив про український флот і незалежну державу.
Повернувшись у рідне село, він створив Вереміївську козацьку сотню та приєднався до Холодного Яру.
Їхнє гасло було коротким:
“Воля або смерть”.
Коли Келеберда входив у Вереміївку зі своїми козаками , про це сповіщали гарматними пострілами із Сивинського узвозу.
Селяни розпрямляли плечі.
А прихильники “комуни” ховалися по хатах.
У 1920 році його загін налічував до 400 козаків і був одним із найсильніших повстанських формувань Полтавщини.
Більшовики називали їх “головорізами”.
А селяни - оборонцями.
Бо саме тоді каральні загони розстрілювали у Вереміївці простих хліборобів лише за підозру у співчутті повстанцям.
Доля Охтанася Келеберди досі залишається загадкою.
Після одного з боїв більшовики так і не змогли довести його смерть.
У селах ходили легенди, що отаман вижив, змінив ім’я і чекає часу, щоб знову повернутися у Вереміївку.
І, чесно кажучи…
для таких людей смерть ніколи не буває остаточною.
Бо поки жива пам’ять
живий і отаман.
#КозацькіЗемліУкраїни #Вереміївка #ХолоднийЯр #ОхтанасьКелеберда #ІсторіяУкраїни #УкраїнськийСпротив #КозацькаСпадщина
