20/04/2026
Ця колекція не про моду.
Вона про шлях від повної темряви до першого променя світла.
Коли біль стає таким густим, що його неможливо викричати, він перетворюється на колір.
Мій чорний
— це шовк памʼяті. Кожна нитка — як тонкий нерв, що здригається від
згадки про втрату.
МАНІФЕСТ
Ти стоїш на краю.
Там, де закінчується твердь і починається нескінченність.
Колись я думала, що темрява — це просто відсутність світла. Тепер я знаю: темрява — це колір болю, який неможливо викричати.
Мій чорний. Це шовк моєї жалоби за тим, кого більше немає. Це мереживо пам’яті, яке я вплітала у шви, щоб не розсипатися на попіл. Кожна нитка — як тонкий нерв, що здригається від згадки про війну, про втрату, про порожнечу, яка оселилася всередині.
Я стояла тут, на цьому обриві, і відчувала, як прірва тягне мене вниз. «Навіщо?» — питало серце.
І тоді я відчувала теплу долоньку своєї дитини у своїй руці. Мій єдиний якір. Мій привід дихати.
І в мені прокинувся червоний.
Це не просто колір крові. Це колір моєї війни з самою собою. Це запекла боротьба тендітної душі, яка відмовляється здаватися. Це сором’язливе, але дике бажання — знову хотіти жити. Не просто існувати, а відчувати вогонь у венах. Це моя пристрасть до життя, як