4Far070923

22/09/2023

20/09/2023

Біля мене сидить пара і і разом читають, кожен свою книгу. Обидві книги товсті і впевнена, написані дрібним шрифтом. Я теж прийшла почитати, взяла каву і солодкий кавовий макарон, щоб на кінчику язика лишався терпкий присмак. Що не дивно, читаю любовний роман. Мені завжди були до душі сердечні історії, та при всій чутливо романтичній натурі, я ніколи не була дівчинкою, яка постійно закохується. Точніше буде сказати, закохуюся я раптом, але опісля віддаюсь почуттям сповна.
Пара дивує мене приємною взаємною тишею, розуміючою повагою до світу, який кожен створює у своїй фантазії, читаючи розповідь. І в цей момент мені хочеться поринути в роздуми про те, як важливо, щоб ви все таки були схожі, а не різні. Нехай не у всьому, але теорія про відмінність, яка манить протилежні полюси, мною вщент розбита. Тепер я знаю, що ставлення до життя, ритм, бачення майбутнього, формат відпочинку мають симетрично віддзеркалюватися, а не суперечити. А манитиме природа, природа тіл і енергій. Кожен партнер, перебуваючи в істинно своїй ролі буде створюватися магнітний потяг своєю суттю. Для цього не треба бути антагоністами із різною динамікою, прагненням і лайфстайлом. Для цього треба просто бути справді собою, чоловіком і жінкою. І у разі глибокого відчуття себе і тісної взаємодії цінностей, мов любові, сексу і бажання бути разом заради примноження задоволення створюється той бажаний метч і закручується вир енергій🌀✨

19/09/2023

Носити тісні речі стало неможливо. Теоретично можливо, я доволі витривала, за потреби, я знаю свою силу і можу витратити її на «терпіти». Але такого плану терпіти втратило сенс з підвищенням цінності буття. А витратити змінилось - на вкласти. Тому мої речі зараз легкі і обʼємні, окрім тренувальних, але й процес там обмежений часом і відмінний. Речі для життя, яке і є роботою, бо живучи я пізнаю і передаю, всі з приємного матеріалу, без тісних рукавів і колючих етикеток.
Після краще налаштованого радару, зʼявилося відчуття, що тіло «приймач». Вже на на рівні голови, як я постійно пояснювала собі і людям. А на рівні відчуттів і обмежувати його роботу, основну після отримання звичайних людських задоволень, сприйняття і подальшу передачу нових думок, досвіду і любові, видається нехтуванням своїх задач.
Те саме й з текстами і думками в сторіс, які як ви бачите, видозмінюються. Та насправді вони вже тривалий час саме такі. В свідомому проживанні починаєш дуже багато споглядати, а звідти і нові усвідомлення.
Все це таким вже довгий час і було, що бачили найближчі. Але це мало транслювалося і зараз чесність з собою доростає до того, що знімати контент не транслюючи всі ці думки це просто «не бути» до кінця. Це обманюватися, применшуватися, ховатися.
Повертаючись до речей, тиск створює спазм і надмірний акцент уваги на тілі. Спостерігати за відчуттями в тілі це ключ, але йдеться про відчуття зсередини, а не створені речами , вибраними від важливості результату. В речах на перший погляд доволі хаотичних,я набагато більш зконцентрована і розслаблена водночас. А тіло іноді тисне і так від накопичення думок. Коли я довго осмислюю. Благо зараз є курс і я вловила, як мені легшає від передачі дівчатам. Але треба робити це і тут, тому думки зʼявлятимуться. Комусь вони звучатимуть дивно, комусь ого, в комусь точно резонуватимуть. І все це нормально❤️ Я буду просто робити своє, бо так відчуваю📡

19/09/2023

19/09/2023

My kind of evenings 🛀🏽 😍

18/09/2023

Ну что за милота такая.....))))))

18/09/2023

Навіть ненадовго змінити декорації дає інший погляд на життя. До ночі вели філососфські бесіди, щоб вкотре прийти до того, що треба прагнути максимально бути собою. Просто якісно бути собою, не очікуючи що саме з цього вийде. Якісно віддавати, якщо є чим поділитися, не очікуючи, що отримаєш натомість. Віддавати поки є, любити, якщо є як, не записуючи нікого за твій вибір на зошит. Тут виникає питання з тим, якщо це знецінюють чи не приймають. Та відповідь на нього лежить в наступному питанні для рефлексії: чи люблю я себе (а саме з цього стану можу екологічно поширювати любов далі), якщо віддаю без кінця туди, де це відверто знецінюють? Навряд чи. Навряд чи я ціную свою енергію і тепло до себе, людей та світу, якщо викидаю його туди, де для нього немає підходящого ґрунту. Я не можу змусити помідори вирости великими превеликими, я лише можу дати їм потрібне добриво, якщо воно в мене є і любляче вірити, що проросте. А можливо й ні. Я не помідор. Я лише любов.

15/09/2023

Exactly