Tanya Stelya

11/05/2026

Обожнюю понеділки…♥️
У них завжди є смак нових ідей, людей і красивих моментів…

07/05/2026

ЩАСЛИВА, ЩО НЕ ВИБРАЛА ЩОСЬ ОДНЕ…
⠀
Колись мені здавалося, що потрібно визначитися.
Бути кимось одним… Правильно…Зрозуміло…
⠀
Мабуть, це ще з тих часів…Коли нас вчили:
📍 «не розпилятися»…
📍 «обрати щось одне»…
📍 «зосередитися»…
⠀
І знаєте…я досі іноді чую:
📢 «Таня, ми не асоціюємо тебе з цим…Ти ж дизайнер! От і твори!»
⠀
Або:
📢 «У тебе так багато напрямків…Може тобі треба зупинитися на чомусь одному?»
⠀
І я нікого за це не засуджую ♥️
Бо людям так зрозуміліше…🤷‍♀️
Світ любить рамки…
Але щоразу, коли життя намагалося “посадити” мене в одну роль - мені ставало тісно…
⠀
Я шила сукні…і паралельно створювала фестивалі моди🤷‍♀️
⠀
Відкривала ательє в Київі…А потім - бутики у Франції!…🙈
⠀
Проводила красиві вечори…Вчила французьку майже з нуля…Мріяла про подорожі…І одного дня знайшла спосіб, як зробити їх реальністю - не “колись потім”🙏
⠀
Закохувалась у нові ідеї…І знову дозволяла собі починати щось нове!…
⠀
І сьогодні я точно знаю:
жінка не повинна зменшувати себе до однієї ролі!…
⠀
Ми можемо любити красу…і подорожі…і творчість…і людей…
⠀
Можемо змінюватися!…Рости!..Пробувати!.
⠀
І від цього ми не стаємо “несерйозними”.
Ми стаємо живими!🥰
⠀
Бо саме завдяки тому, що я колись не загнала себе в одну-єдину рамку - сьогодні в моєму житті є:
шовк і мереживо…
подорожі…
теплі зустрічі…
подкасти…
нові люди…
жіночі історії…
краса…
і відчуття, що життя досі може дивувати ♥️
⠀
І, мабуть, найголовніше - я досі дозволяю собі бути різною🥰
⠀
Без страху, що хтось цього “не зрозуміє”…
⠀
Я не знаю,
куди саме Вас торкнувся цей текст…♥️
⠀
Можливо - у бажання бути собою…
Можливо - у мрію про подорожі…
Можливо - у любов до краси…
А можливо - у потребу теплих людей поруч…
⠀
Тому я просто залишу тут двері у свій світ✨
⠀
У Telegram-канал https://t.me/tam_gde_ya_tanya - там, де я справжня…
На камерні зустрічі в «Імбирі»…
/ пишіть в особисті/
У світ суконь, створених з душею… - я з Вами 🙌
⠀
А якщо всередині Вас давно живе мрія про подорожі…🌏не “колись”…не “коли буде час”…а по-справжньому…
⠀
Залишаю посилання https://tetiana758_ru.incruises.com/membership - раптом саме з нього почнеться щось дуже красиве для Вас ♥️

04/05/2026

ПІСЛЯСМАК…

💔Я сьогодні багато думала про кожне повідомлення… про кожне слово, яке ви мені написали…

І зрозуміла одну дуже важливу для себе річ…
Я не змогла написати загальне “дякую”…🤦‍♀️

Не змогла…
Тому що з Вами - у мене не “загально”…

З кожним із вас - у мене історія…😇
Своя…Особлива…Жива…

І мені так хотілося відповісти Вам не просто словами…
А мовою нашого знайомства…
мовою тих моментів, які були між нами…

Можливо, саме тому я не одразу написала…
Бо мені важливо - не швидко, а по-справжньому…

Я дуже відчула Ваші слова…
Дякую Вам за тепло, за щирість… і за те, що Ви є в моєму житті ♥️♥️♥️

І знаєте…
є слова, які просто читаються…
А є ті… які залишаються…

Ваші - залишилися зі мною ♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️

26/04/2026

АЗБУКА РІШЕНЬ…

📚Це не просто книга…Альманах «WE CREATE LEGACY»
Це - Біблія…
Тільки не про віру…А про вибір…

Про той момент, коли ти більше не можеш ховатися за “обставинами”.

Я тримала її в руках…
і в мені піднялось щось таке сильне, що хотілося плакати… Бо я знала людей, чиї історії там написані…

Я бачила їх не на сцені.
Я бачила їх у житті…

І тепер я читаю не про успіх. Я читаю про ціну…
Про дні, коли не віриш…
Про рішення, які страшно приймати…Про шлях, де ніхто не аплодує…

І ось тут стає по-справжньому тихо… Бо в якийсь момент приходить думка, від якої не втечеш:
«Ти або створюєш своє життя… або пояснюєш, чому не створив…»

І немає третього варіанту…🤷‍♀️

Ця книга не надихає…Вона роздягає…

Знімає всі красиві історії, якими ми прикриваємо свою бездіяльність… І залишає тебе один на один із правдою:
«Результат - це не талант!
Це не везіння!
Це не “так склалося”!»
✔️Це дисципліна!
✔️Це система!
✔️Це характер!

І знаєш , що найсильніше?

З такою книгою не потрібен бізнес-план📈

Бо тут немає теорії… Тут - життя людей, які зробили!

І або ти це відчуваєш -
і вже не можеш бути тим, ким був учора…
Або закриваєш - і живеш, як жив…

Я не буду переконувати!
Бо такі речі не продаються словами…Вони впізнаються…

Я шукаю не всіх.
Я шукаю сьогодні тих,
у кого після цих рядків вже не буде спокою…

Бо якщо ти зараз читаєш
і всередині стало трохи тихіше…

Отже , ти вже зрозуміла…💔

21/04/2026

СВОЇ НАХОДЯТЬ СВОЇХ…

Дивлюсь на ці фото… і ловлю себе на думці…

Це ж не просто про «гарно вийшли»…
це про стан, який видно навіть через екран…

Сяючі очі…
щирі усмішки…
і щось дуже живе всередині кожної …

І знаєте…
тут незнайомі стають знайомими…
а інколи - навіть чимось більшим…

І я впевнена -
такі зустрічі знаходять тільки «своїх»…

І, можливо, зараз хтось дивиться на ці фото
і тихенько відчуває: «мені туди…» 🙏

Тоді просто запишіть собі…
кожна третя субота місяця 🌿

І нехай у кожної з нас буде це місце…
куди хочеться повертатися…

Обіймаю…
До наступної зустрічі… Тепер 16 травня… Чекаю…♥️♥️♥️

09/04/2026

Я СМАКУВАЛА ЖИТТЯ…

Я не писала сюди… я смакувала життя. 🍓Як стиглу полуницю - коли вона залишає солодкий слід на губах, і ти на мить завмираєш, щоб не злякати цей смак. Я слухала тишу… і в ній раптом дуже чітко почула себе…

🙈Бо я не вмію брехати… мій тато був психіатром, і будь-яке лукавство з мого боку він зчитував швидше, ніж я встигала його придумати 😅 І зараз навіть не пробую… Бо якщо це не моя правда - я просто мовчу…

І, напевно, саме тому мене тут було менше… Не тому що нічого не відбувалося. А навпаки… життя стало настільки відчутним, що мені захотілося спочатку прожити його, а вже потім говорити.

Я багато працювала. І ще більше - слухала….
Слухала себе... Свої відчуття… Свої «так» і «ні», які вже не хочеться плутати… І в якийсь момент я дуже ясно відчула: мені хочеться говорити так, щоб слова не ковзали по поверхні, а торкалися.

Так з’явився мій телеграм-канал… такий самий тихий і чесний, як цей стан (посилання залишу тут…)🔜 https://t.me/tam_gde_ya_tanya

😉А життя тим часом тихо підморгувало…
«Я купив новорічну ялинку для літа», - сказав мій чоловік… Я спочатку зависла… а потім побачила дерево у квітах і просто усміхнулась… Іноді краса приходить без пояснень…🤷‍♀️

Була Католицька Пасха - тиха, світла, майже як подих, який раптом помічаєш…
І в цій тиші було дуже багато життя…

А потім - 7 квітня… 🥰
15 років з того дня, коли в моєму житті з’явився чоловік, який спочатку відкрив для себе мене, а потім і мою країну… 🇺🇦🇫🇷
І є речі, які не потрібно пояснювати… як тепло руки, яке ти впізнаєш навіть із заплющеними очима…🙈

І знаєте , в якийсь момент я зловила себе на дуже тонкому відчутті - що мені нікуди не потрібно поспішати всередині себе… Не наздоганяти…Не доводити… Не намагатися бути «правильніше», ніж я є… І в цій тиші раптом стало дуже багато мене… І я просто дозволила собі там залишитись…

І, можливо, саме з таких тихих моментів і складається те життя… яке хочеться не показувати, а проживати…
Обіймаю… Ваша Т….

29/03/2026

МІЖ БОЛЕМ І СВІТЛОМ…

💔 У мені тоді змішалося все -
як буря і тиша в одному небі…
страх… гнів… безсилля…
але десь глибоко народжувався інший стан -
незламний… теплий… живий…
який обрав не зруйнуватися… а створити…

Другий рік ві@ни…
Коли світ ніби стискається до болю… Коли у середині живе все - і страх за майбутнє… і гнів… і безсилля…
У мені народився Royal Silk ⚜️

Тихо… як світанок після довгої ночі…
Ніжно… як шовк, що торкається шкіри…

Це було не про речі…
Це було про стан…
Це було про той внутрішній дім, куди хочеться повертатися…

І разом з ним у моє життя прийшли дівчата .suvorova як світло у вікнах…як теплі руки в холодний час…

Наші зустрічі -
як ковток повітря…як ковдра з ніжності…як нагадування: ми є одна в одної…

І сьогодні я стою в цій тиші вдячності…
як у м’якому світлі свічки…

Собі - за сміливість народити це…
І вам - за те, що зігріли, підтримали…
і вплели свої історії в мою ♥️

27/03/2026

РОМАН З КРАСИВИМ ПЛАТТЯМ…✨

Іноді історії починаються не з речей…
а з відчуття…

Як перший ковток прохолодного білого вина на палубі…
як солоний подих моря на губах…
як вітер, що торкається плечей і тихо шепоче: живи…

Ніби ти ще тут…
але вже десь між небом і водою…

Я просто йшла серед тканин…
і раптом - вона.

У куточку…
Трохи загублена…
Біла…

Я не знала, для чого вона мені…
але відчула - без неї вже не піду…

Вона була дивною.
Не з тих, що одразу стають сукнею…

А з тих, що спочатку стають відчуттям…
а вже потім - історією…

І вона дочекалася 🤍

Я готувала «Звану зустріч»…
Подорож до Франції… на лайнері…

З білими вечорами…
з повітрям, у якому змішалися аромат моря і свободи…
з жінками в білому, які танцюють, ніби нічого не відкладають «на потім»…

І в мене було готово все…

окрім… білої сукні…

Я згадала про свій чарівний сундучок…

Тканина торкнулася рук - прохолодна, жива…
як перша хвиля, що торкається шкіри…

І далі було не «шити»…

А слухати…

як вона хоче лягти…
як рухатися…
як жити…

І народилося плаття…

Легке…
ніжне…
живе…

Плаття, в якому хочеться закрити очі…
відчути смак солоного повітря…
і дозволити собі бути - красивою, вільною, справжньою…

Плаття-стан:
«я дозволяю собі більше…»

І сьогодні я продовжую свою рубрику… але у вигляді гри 🌿

📩Напишіть у коментарях фразу або думку:

про мрію…
про подорож…
про той момент, коли ви дозволяєте собі жити «зараз»…

Пишіть серцем 🤍

У неділю я випадково оберу одну з вас…
і це плаття з історією поїде до своєї власниці…

Можливо… саме до вас ✨

23/03/2026

СВОЄ…

Я часто думаю про те, що після людей залишаються не слова -
а стан, який вони в нас залишають…

Можна бути дуже професійною…
Можна бути красивою…
Можна бути успішною…

Але якщо поруч небезпечно -
нічого з цього не має значення…🤷‍♀️

Мені важливо, щоб поруч зі мною було спокійно…🙏
У роботі…
У творчості…
У розмові…

Я вмію бути зібраною і відповідальною… але за цим завжди стоїть душевність і увага до людини.💞
Я не кваплю…
Не тисну…
І не обіцяю того, в чому не впевнена…

Я знаю, як це - боятися майбутнього
і все одно обирати йти далі.🔥
Я знаю, як це - сумніватися
і все одно брати відповідальність.🔥

Тому до мене приходять не випадково…
За сукнею…
За відчуттям себе…
За підтримкою…
За можливістю бути в команді, де цінують людину, а не цифри…

Я не для всіх⛔️
І мені з цим спокійно…

Якщо тобі важливо не «швидко», а по-справжньому-
я тут ♥️

23/03/2026

ТАМ, ДЕ НАРОДЖУЄТЬСЯ ЩОСЬ БІЛЬШЕ… ✨

Є зустрічі, після яких не хочеться одразу повертатися додому…

Наче всередині ще довго живе тепло… як після розмови, яка торкнулася чогось дуже особистого…
Чогось, що словами навіть не завжди поясниш.

Саме такими стали наші зустрічі…

Ми говоримо про життя…
про подорожі…
про мрії, які іноді тихо лежать десь глибоко… і чекають, поки їх знову відчують.

Слухаємо історії дівчат… дуже
живі… справжні… іноді непрості…
але в них завжди є правда💞
І, мабуть, саме вона так відгукується всередині.

І поступово у нас народжуються маленькі ритуали…

Такі, які не плануєш.
Вони просто з’являються…
як щось дуже природне.

Цього разу ми почали один із них - «предмет із цікавою історією»…

Я почала перша… для прикладу на наступні зустрічі … я принесла червону серветку…

✍🏻Колись, багато років тому,
я писала на ній риси чоловіка,
з яким хотіла бути поруч…
Я пам’ятаю той стан…
тихий… дуже глибокий…
коли ти ніби розмовляєш не з кимось - а з життям…

І знаєте…
Через три роки ми зустрілися🔥

І він виявився саме таким,
як на тій серветці…🙏

І в той момент…
по тілу пішли мурахи.
Ті самі,які неможливо підробити…

Наче хтось дуже тихо всередині сказав: «дивись… ти це відчула правильно…»

З того часу я дуже довіряю цим відчуттям… Бо іноді вони точніші за будь-які слова!…

✉️Наприкінці зустрічі у нас є ще один тихий ритуал…
Маленький сувенір на згадку 🤍
Листівка, підписана моєю рукою…
З такими словами,
які хочеться не просто прочитати - а залишити поруч із собою…

Як маленький дотик цього вечора.
Як стан, до якого потім хочеться повернутися.

І знаєте…В якийсь момент приходить дуже тихе усвідомлення - це вже не просто зустріч…

Це простір,де можна не грати ролі…де можна бути собою - без напруги…де тепло не зовні -
а всередині…

І де іноді…
знову з’являються мурахи…

Ті самі,
які ніби шепочуть:
«це твоє…»😇

Якщо ви це відчули…
значить, ви вже трохи тут…🙌

P.S.Кожну третю суботу місяця…🗓️ Запрошую♥️

23/03/2026